Стіни сухого муровання — унікальна спадщина Хорватії

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Кам’яні стіни сухого муровання — частина історичної спадщини Хорватії. Їх можна побачити на острові Крк, де з них роблять загони для овець у формі квітки. Також вони є і на острові Бальєнац. Через цей лабіринт його прозвали «островом відбитка пальця».

Такі стіни зводять шляхом укладання каменів один на одного без використання сполучного матеріалу. Їх міцність залежить від точного вибору та розміщення кожного каменя.

[Філіп Сраєр, архітектор]:

«Раніше будували стіни, щоб запобігти ерозії ґрунту. Також люди обгороджували території, щоб тримати худобу або захищати її від хижаків. Це була техніка, яку кожен, хто жив на карстовій території, мав якоюсь мірою опанувати».

Утім, такі споруди зараз опинилися під загрозою через будівництво та розвиток туризму. Давні муровання часто переміщують, пошкоджують або руйнують.

[Філіп Сраєр, архітектор]:

«Деяким із найновіших стін по 50-100 років. Їх термін служби теж обмежений. Якщо за ними регулярно не доглядати, вони згодом руйнуються».

Техніку передають із покоління до покоління. Нині її зберігає асоціація 4 Grada Dragodid. Вона проводить семінари й навчає нових майстрів.

[Маріо Заккаріо, муляр]:

«Існує чотири основні правила, яких треба дотримуватися під час зведення: не допускати утворення тріщин, розміщувати найбільші камені внизу, акуратно укладати менші камені нагору, стежачи за тим, щоб вони були ретельно відібрані, не економити на менших каменях. І, звичайно ж, піднімаючи каміння, бережіть спину, бо це ваш найважливіший актив».

У регіонах, схильних до лісових пожеж, ці кам’яні мережі діють як протипожежні смуги. До того ж такі стіни, якщо розміщені на схилах, запобігають зсувам під час екстремальних погодних умов.

[Елена Фелдварі, учасниця семінару]:

«Я хочу захистити кам’яні стіни, бо будують дедалі більше квартир, а стіни сухого муровання руйнуються. Нерухомість продають, і дедалі менше людей живе в селах. Я хотіла б, щоб люди поверталися до села».

У 2018 році ЮНЕСКО внесло це мистецтво будівництва до списку нематеріальної культурної спадщини.