Країни намагаються убезпечити ланцюжки постачань

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Щороку виробники з усього світу з’їжджаються на такі виставки, як Світовий конгрес мобільних технологій у Барселоні. Вони показують свої новітні технології споживачам, які чекають від них дедалі більшої швидкості та продуктивності.

Водночас не всі знають, що для високотехнологічних гаджетів потрібні спеціальні мінерали та хімікати, попит на який у світі зростає.

Геологічні служби Великої Британії та США склали списки цих критично важливих мінералів та рідкісноземельних елементів. У простому комп’ютері є понад 30 мінералів, які видобувають у надрах землі, зокрема алюміній, кадмій, селен та цинк.

Напівпровідники місяться в цілій низці технологій, зокрема в медобладнанні та сучасному озброєнні. Для них потрібні галій, германій, індій та багато інших складників.

Водночас ланцюжки постачання таких елементів часто опиняються в центрі політичних та економічних суперечок.

[Бен Вуд, аналітик британської науково-дослідної компанії]:

«Це обмежені ресурси, які надзвичайно важливі для цілої низки споживчої електроніки. Їх доступність стає стратегічним активом для будь-якого уряду чи країни, які мають над ними якийсь контроль».

Зелені технології також значною мірою залежать від мінералів, які необхідні для автомобільних акумуляторів, вітряних турбін і сонячних панелей.

[Гевін Мадд, працівник Британської геологічної служби]:

«Наприклад, постійний магніт є в багатьох технологіях: від жорсткого диска вашого комп’ютера та привода електромобіля до турбін, здебільшого вітряних турбін. Для технології лазерного наведення ракет необхідні деякі сплави, хімікати та каталізатори. Важко знайти сучасну технологію, у якій би не використовували рідкісноземельні елементи».

Існує 15 так званих «рідкісноземельних елементів». Деякі з них містяться в земній корі. Інші треба вилучати з металів, бо чисті поклади мінералів трапляються рідко.

Вартість очищення кінцевого елементу — це довгий та дорогий процес.

Водночас країни починають усвідомлювати, що вони мають не так багато ланцюжків постачань.

Тепер у Євросоюзі встановили, що до 2030 року понад 30 % рідкісноземельних металів мають видобувати всередині блоку.

[Джеймс Віллоубі, аналітик з питань сировини консалтингової компанії]:

«Зростає бажання диверсифікувати ці постачання через геополітичні причини, але також через безпеку цих ланцюжків постачання».

Нині 90 % рідкісноземельних мінералів обробляє Китай. Протягом тривалого часу він інвестував в інфраструктуру й тепер робить це набагато дешевше, ніж інші країни. Проте багато урядів намагаються зменшити свою залежність від Пекіна.