В’язні грецької тюрми знаходять розраду в театрі

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Ця галявина, що оточена тюремними стінами з колючим дротом, періодично перетворюється на театральну сцену. А грають на ній в’язні грецької тюрми суворого режиму перед друзями й родичами.

До трупи набрали чоловіків віком від 24 до 63 років. Виставу готували кілька місяців.

[Константінос Бугіотіс, в’язень]:

«Ти втікаєш, виходиш із тюремної камери й говориш про інші речі. Ти бачиш іншу сцену. Ти думаєш інакше й забуваєш, що ти у в’язниці».

Сьогодні на сцені давньогрецька трагедія «Антігона». Вона розповідає про закон, свободу волі, непокору та владу.

[Константінос Бугіотіс, в’язень]:

«Театр корисний. Це вистава. І ти граєш так само, як і в житті, бо життя — це теж театр».

З 2016 року, коли стартував проєкт, у драматичному майстер-класі взяло участь близько 250 в’язнів. Вистави переглянуло більш як 1800 осіб.

[Айкатеріні Папагеоргіу, режисер]:

«Є в’язні, які приходять і дуже підозріливо, скептично ставляться до театру та майстерні, до того, як ми працюватимемо, як до них ставитимуться. Але, пройшовши довгий шлях, вони починають довіряти театру та мистецтву, долучаються до творчого процесу, стають командою, ставлять цілі й досягають їх у дуже важкий період свого життя».

А один учасник трупи, який уже вийшов на волю, навіть повернувся до тюрми, щоб узяти участь у виставі.

[Айкатеріні Папагеоргіу, режисер]:

«Вони виходять із в’язниць і йдуть записуватися до театральних гуртків. Багато хто каже, що не повернеться до злочинного життя, бо відкрив для себе театр. Вони запитували в мене, до яких колективів вони могли би приєднатися».

«Антігона» — найполітичніша п’єса грецького трагіка Софокла, написана коло 441 року до нашої ери. Головна героїня не підкоряється своєму дядькові, цареві Креонту, одночасно борючись із писаними та неписаними правилами життя.

[Дімітріс Кавалос, в’язень]:

«Майже на кожній репетиції дістаєш дозу свободи, можливість вийти з камери, з тієї метушні, яка там панує, і відчути трохи свободи. Я ніколи не думав, що зможу стояти поруч з іншими людьми та вести діалог. І, як виявилося, я помилявся. Мені це дуже подобається, і, якщо буде можливість, я хотів би зробити це знову».