Як угорці повертаються до сільського життя

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

28-річний Ласло живе на своїй невеликій фермі на сході Угорщини. Переїхав сюди з дружиною Синтією три роки тому. Тут народилася його донька.

Сім’я тримає коней, свиней та курей. А частину своєї землі площею чотири з половиною гектари здає в оренду під випас.

Сім’я не використовує пестицидів, тримає тварин на вільному вигулі і якнайменше перекопує землю, щоб зберегти структуру та вологість родючого ґрунту. Ласло й Синтія кажуть, що більшу частину урожаю і живності використовують для своїх потреб. Те, що залишається, обмінюють на інші продукти.

[Ласло Кеменчей, фермер]:

«Цього м’яса вистачає приблизно на два місяці. Іноді ми його коптимо, іноді заморожуємо, а іноді ріжемо свиню, щоби зробити ковбасу. Тож приблизно п’ятьох таких свиней одній сім’ї вистачає на цілий рік».

Хоча точних даних про те, скільки сімей ведуть такий спосіб життя в Угорщині, немає, неофіційні цифри кажуть, що ця тенденція зростає.

Деякі хочуть знизити вартість життя, тоді як інші намагаються стати ближчими до природи.

[Синтія Мнієр, фермер]:

«Ми можемо виробляти їжу для себе впродовж усього року, а ще для рідних та друзів, і ми навіть виробляємо продукти для обміну. І ми використовуємо їх усілякими способами».

Акос та його дружина Габі старші. Обом приблизно по 50 років. Чотири роки тому продали свій бізнес у галузі інформаційних технологій та сонячних панелей, щоб жити вільнішим життям на фермі на заході Угорщини.

Акос вірить у невеликі самодостатні громади.

[Акос Варга, фермер]:

«Ми думали, що досягли того, чого хотіли, і запитували себе, чи справді це щастя. Але не могли відповісти на це ствердно. Ми прагнули бути ближчими до природи».

Утім, поки що обидві сім’ї не відмовляються від інтернету. Вони також купують газ для опалення та користуються електрикою. Але воду беруть із колодязя. Сподіваються також встановити сонячні панелі та вітряні турбіни, щоб стати ще більш самодостатніми.

Водночас гроші їм, як і раніше, потрібні. Їх витрачають на одяг, предмети першої потреби, а також молоко, цукор та інші харчі.

[Ласло Кеменчей, фермер]:

«Ми не хочемо змінювати світ чи ставати якимись супергероями. Ми просто хочемо виробляти більшу частину того, що нам потрібно, власноручно».