Сендбординг повертається до Намібії

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Десятки кілометрів піщаних дюн та барханів. Це місце — справжня знахідка для шанувальників сендбордингу. Сюди, на околиці Свакопмунда в Намібії, знову приїжджають туристи, і їх дедалі більше.

[Айлін Язан, туристка]:

«Я вперше каталася на піску. Раніше я займалася сноубордингом у Досі. Це було не так весело».

До пандемії до Намібії щороку приїздило майже мільйон туристів. І хоча про локдауни давно забули, сендбордисти довго не поверталися. Тепер Свакопмунд оживає. Економіка міста дуже залежить від туризму. А місцевій молоді робота допомагає зберігати нормальний спосіб життя.

[Девон Вотерс, гід]:

«Бо ми працюємо щодня. Це утримує мене далі від вулиці, дає хліб мені та моїй сім’ї. До нас приїжджає багато туристів. Якщо працюєш, то завжди отримуєш чайові. Треба лише добре обслуговувати».

Свакопмунд розташований між пустелею Наміб та Атлантичним океаном. Завдяки холодній Бенгальській течії тут м’який клімат і не буває надто спекотно. Тож займатися сендбордингом серед пісків досить комфортно.

Цей екстремальний вид спорту не такий популярний, як сноубординг. Зате він не залежить від зміни пори року. Для занять сендбордингом роблять спеціальні міцні дошки. Щоб краще ковзали, натирають воском та парафіном.

Поверненню сендбордингу до Намібії сприяє те, що з минулого року в порт Волфіш-Бей заходить удвічі більше круїзних лайнерів, ніж раніше.