Як жителька Нагірного Карабаху втретє стала біженкою

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Етнічна вірменка Еллада Саргсян утретє стала біженкою. Вона народилась у столиці Азербайджану Баку. Але все життя прожила в Нагірному Карабасі.

Однак після вересневого наступу Азербайджану їй довелося втекти до вірменського міста Масіс, що біля кордону з Туреччиною. З початку осені місто прийняло коло 8000 карабаських біженців.

[Еллада Саргсян, біженка з Нагірного Карабаху]:

«Наприклад, я вже втретє біженка. Я вже, так би мовити, звикла. А ось людям, які вперше покинули свої домівки, дуже важко. Вони плачуть. Але вони все переживуть, як і ми пережили. Просто вже ніде дітись. Наче серце хоче луснути та й усе».

У 1988 році Саргсян та її сім’я втекли до Вірменії. Потім повернулися до Нагірного Карабаху.

У 2020-му вони втратили дім, коли Азербайджан відвоював частину Карабаху в другій війні.

У вересні 2023-го Азербайджан унаслідок блискавичного наступу повернув собі решту Карабаху. Тоді 54-річна Саргсян утекла з дому втретє.

Вона була серед 120 000 етнічних вірмен Нагірного Карабаху, які постраждали від дев’ятимісячної азербайджанської блокади життєво важливих постачань із Вірменії. Каже, що не вірить твердженням Баку про збереження її прав як громадянки Азербайджану.

Коли 19 вересня Азербайджан почав наступ, багато етнічних вірмен Нагірного Карабаху поспіхом залишили будинки та ферми.

Аліна Арутюнян утекла в кузові вантажівки. Тепер вона, її чоловік та четверо дітей живуть у кімнаті на першому поверсі покинутої бібліотеки.

Уряд Вірменії надав їм два ліжка та одноразову виплату — 250 доларів США. Але в їхньому житлі немає зручностей, а з меблів — лише дитячі столи та стільці.

Як і багато біженців, сім’я намагається знайти роботу у Вірменії. Але поки що залежить від доброти місцевих жителів.

[Аліна Арутюнян, біженка з Нагірного Карабаху]:

«Ми дуже хотіли би повернутися назад, бо це наша батьківщина, місце нашого народження. Але й нині ми живемо в страху».