Голод, спрага та шепіт: родичі заручників розповіли про умови в полоні ХАМАСу

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Як було в полоні в ХАМАСу ізраїльським заручникам. Про це розповідають родичі та лікарі визволених дорослих і дітей.

Моран Алоні чекав із полону трьох своїх племінниць та двох сестер. Одна із сестер розповіла, як десять днів думала, що одна з її дочок померла. Тільки згодом трирічну дівчинку принесли до неї.

[Моран Алоні, родич п’ятьох заручниць]:

«Понад десять осіб у дуже маленькій кімнаті. Коли їм щось було потрібно, їм треба було постукати у двері, і, можливо, хтось приходив до них за годину, а, може, за чотири години. Уявіть, як їм було в цій маленькій кімнаті, особливо дітям».

З його слів, в іншому місці їм приносили дуже мало їжі та води.

А Хен Авігорі розповідає про стан визволеної доньки та дружини.

[Хен Авігорі, чоловік та батько двох заручниць]:

«Моя 12-річна дочка Ноам не дає мені виходити з дому, залишати її. Іноді ночами прокидається з криком».

Також він зазначає, що хамасівці забороняли дітям шуміти та голосно говорити.

[Хен Авігорі, чоловік та батько двох заручниць]:

«Упродовж 48 годин після визволення всі діти, як і раніше, спілкувалися лише пошепки».

Лікар деяких визволених заручників, каже, що всі вони втратили 10–15 відсотків своєї ваги.

[Яель Мозер, лікар]:

«Їм бракувало питної води. Також їм не давали митися. Одна сім’я за 54 дні милася лише тричі. Одна дитина взагалі не милася 54 дні. Можете собі уявити санітарні умови».

Ізраїль почав наступ, щоб знищити ХАМАС у відповідь на напад, який той учинив 7 жовтня. Того дня вбили 1200 ізраїльтян і ще 240 узяли в заручники.

Під час недавнього перемир’я бойовики угруповання обміняли 105 заручників на 240 палестинських в’язнів. Однак у руках ХАМАСу лишається ще 136 ізраїльтян.