Мистецтво створення гітар: сімейний бізнес у четвертому поколінні

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Студія Маріано Конде в Мадриді — це четверте покоління майстрів. Вона працює, починаючи з 1915 року. Батько та син роблять класичні гітари ручної роботи на замовлення. Їх вартість може сягати 42 тисяч євро.

Добувати звуки з дерев’яних дощок — їхня пристрасть. І вони знають, як персоналізувати кожен інструмент.

[Маріано Конде, виробник гітар]:
«Ми адаптуємо гітару до тактильних відчуттів людини. Для цього ми вибираємо матеріали, вимірюємо ладові поріжки, довжину струн. Для когось ліпше підходить одна струна, а для когось — інша».

Син майстра офіційно працює у студії 14 років. Але каже, що й раніше був поруч.

[Маріано Конде-молодший, виробник гітар]:
«Починаєш із мітли — підмітаєш майстерню. Потроху дозволяють робити якісь деталі, корпуси, грифи, просту склейку. І згодом доходиш до того, що можеш зробити інструмент самостійно».

У виробництві використовують такі самі інструменти й методи, як і в 1915 році. Найважливішою в добуванні бажаного звуку є деревина. Її сушать від 30 до 50 років.

За рік тут роблять лише коло 35 гітар. Здебільшого для колекціонерів та професійних гітаристів. Замовлення надходять із Японії, США, Франції. Клієнтами студії були Леонард Коен, Ед Ширан, Річард Гір та Пако де Лусія.

[Антоніо Санчес, виконавець фламенко]:
«Гітари Маріано полегшують роботу. Скажімо, коли беру до рук цю гітару, то можу виразити все, що захочу».

Перш ніж відправити гітару замовникові, її передають іншим не менш важливим майстрам — лакувальникам. Це ще один невеликий бізнес, яким керують батько та син. Таких ремісників в Іспанії лишилися одиниці.

Серед найвідоміших клієнтів студії — The Rolling Stones, Девід Рассел та Розалія.

Маріано Паредес-старший почав працювати понад 30 років тому. Його головним завданням було знайти найкращий лак для кожного типу гітари. Сохне покриття в середньому близько двох місяців.

У сучасних швидших методах лакування використовують ґрунтовку й шелак, що додає зайвої товщини.

А тут, щоб найліпше заповнити пори деревини, уважають за краще використовувати технологію 1800 року. Це суміш смоли, розчиненої в спирті, та подрібненої вулканічної породи.

[Маріано Паредес-молодший, лакувальник гітар]:
«Коли клієнти бачать свій інструмент забарвленим, із прекрасним лаком, як дзеркало, вони почувають незабутні емоції. Це найпрекрасніше в нашій роботі».