Дудук — інструмент із тисячолітньою історією і душа Вірменії

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

У консерваторії Єревана професор Геворг Дабагян і його учень грають на найвідомішому інструменті країни — на дудуку.

Зазвичай для багатшого звучання твори на ньому виконують дуетом. Один грає головну тему, а другий — акомпанує.

Особливість техніки — безперервне дихання. Музикант утримує запас повітря в надутих щоках, а добирає через ніс.

Дабагян — один із найвідоміших сучасних виконавців гри на дудуку у світі.

[Геворг Дабагян, виконавець гри на дудуку]:
«Дудук — найбільш вірменський інструмент у світі, наш скарб та гордість. Ми завжди показуватимемо світові наш вірменський духовий інструмент».

Звучання дудука впродовж століть було невіддільною частиною культурного життя вірменського народу. Інструмент грав на всіляких заходах, святах, весіллях та похоронах.

Зі слів Дабагяна, деякі історики вважають, що йому 3–5 тисяч років.

[Геворг Дабагян, виконавець гри на дудуку]:
«Є приказка, що дудук з’явився одночасно з появою вірмен».

Метод виробництва інструмента століттями залишається незмінними. Його можуть робити з різних порід дерев, зокрема з груші, яблуні та горіха.

[Галуст Галстян, майстер із виготовлення дудуків]:
«Оскільки найкращий тембр виходить з абрикосового дерева, майстри здебільшого виготовляють із нього».

Дереву має бути 35–40 років, а діаметр його ствола — щонайменше 40 сантиметрів.

Дудук складається з двох частин — корпусу з абрикосового дерева та тростини. Зазвичай має дев’ять отворів і може бути різної довжини.

Звук налаштовують уручну. Майстер уважно слухає і регулює розмір корпусу та отворів, щоб досягти потрібної ноти.

Після випалу отворів і налаштування інструмент фарбують і змащують олією.

[Зорік Галстян, продавець]:
«Чим більше вони дізнаються про дудук, тим частіше його купують».

У 2008 році ЮНЕСКО внесло дудук та його звучання до списку нематеріальної культурної спадщини людства.

У 2021-му в Єревані пройшов перший Міжнародний фестиваль дудукістів. Тепер він щорічний.